пустая корзина

1. Загальні засади правового регулювання діяльності транспортного комплексу України

 

Нині в Україні залізничний, морський, річковий, повітряний, трубопровідний транспорт є єдиною транспортною системою, в якій усі види транспорту тісно пов'язані і взаємодіють.

Економічний розвиток країни створює необхідні умови для функціонування єдиної транспортної системи. Єдність системи забезпечує можливість встановлювати з урахуванням госпо­дарських потреб сферу найбільш ефективного використання кож­ного виду транспорту, планувати в масштабі країни запроваджен­ня найбільш досконалих технологічних та організаційних форм взаємодії різних видів транспорту, здійснювати за допомогою державних органів координацію роботи різних видів транспорту з метою вдосконалення транспортного процесу і зниження транс­портних витрат.

Єдність транспортної системи країни та її подальший розвиток залежать від удосконалення взаємодії видів транспорту. Взаємодія видів транспорту полягає у злагодженості й узгодженості операцій на різних видах транспорту, що беруть участь у загальному пе­ревізному процесі.

Під транспортною системою розуміються всі види транспорту і всі ланки транспортного процесу на шляху від місця вироб­ництва до місця споживання в їхній взаємодії; або комплекс різних видів транспорту, що взаємозалежні та взаємодіють під час перевезень.

Згідно з чинним транспортним законодавством єдину транс­портну систему України становлять:

-                транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електро­транспорт, зокрема метрополітен);

-                промисловий залізничний транспорт;

-                відомчий транспорт;

-                трубопровідний транспорт;

-                шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалу­жену інфраструктуру для надання всього комплексу транспорт­них послуг, зокрема для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Соціально-економічна єдність різних видів транспорту відпо­відає їхній технологічній єдності. В економіці сучасної країни усі види транспорту під час обслуговування суб'єктів господарюван­ня і громадян взаємодіють і доповнюють один одного. Морські та річкові порти пов'язані з промисловими та сільськогосподарськи­ми районами, залізницями, автомобільними дорогами. У великих містах - центрах промисловості та торгівлі, а також великих цен­трах залізничного й автомобільного транспорту працюють аеро­порти. Крім цього, аеропорти є й у великих центрах річкового і морського транспорту - в Києві, Черкасах, Дніпропетровську, За­поріжжі, Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Бердянську, Керчі, Сева­стополі, Одесі. А безперервність залізничних доріг забезпечується морськими і річковими поромами (зокрема, Придніпровська і Кавказька залізниці з'єднані між собою поромом через Керчен­ську протоку).

Морський транспорт активно взаємодіє з річковим транспор­том. Часто річковим шляхом здійснюється вихід до моря (в Україні - Дніпром та Дунаєм). Автомобільний транспорт часто є зв'язковою ланкою між іншими видами транспорту. Так, в містах- портах перевезти товари та вантажі до аеропорту можливо за до­помогою автомобілів; від залізниці перевезення товарів та ван­тажів до портів та аеропортів здійснюється автомобілями; від тру­бопровідних пунктів перекачування до станцій, портів і аеро­портів вантажі перевозяться автомобільним транспортом. Заліз­ничні дороги вільно стикуються з автомобільними у багатьох сот­нях станцій; з морським та річковим транспортом - у десятках портів тощо.

Особливу увагу в регулюванні діяльності різних видів транс­порту законодавство приділяє забезпеченню якості надання по­слуг (здійснення перевезень вантажів та пасажирів). Основними засобами забезпечення якості перевезень є ліцензування, стан­дартизація і сертифікація.

Зараз надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів авто­мобільним та іншим транспортом загального користування підля­гає ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензуван­ня певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. № 1775-ІІІ. Згідно з ним транспортні підприємства за умов дотри­мання певних вимог можуть отримувати ліцензії.

Ліцензуванню у сфері транспортної діяльності згідно з відпо­відними пунктами ст. 9 цього закону підлягають такі види госпо­дарської діяльності:

-                надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітря­ним транспортом;

-                надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річко­вим, морським транспортом;

-                надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів авто­мобільним транспортом відповідно до видів робіт визначених За­коном України «Про автомобільний транспорт»;

-                надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізнич­ним транспортом;

-                діяльність, пов'язана з виробництвом автомобілів та автобусів;

-                виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мере­жами та постачання теплової енергії.

Ліцензуванню підлягають також такі види діяльності, пов'яза­ної з використанням транспортних засобів:

-                виконання авіаційно-хімічних робіт;

пересилання поштових переказів, звичайних та реєстрова­

-                них листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кг;

-                туроператорська та турагентська діяльність;

-                діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби на про­мислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.

Ліцензія видається суб'єктам господарювання за плату спеціальним органом ліцензування - органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповно­важеним виконавчим органом рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвер­дження переліку органів ліцензування» від 14 листопада 2000 р. № 1698 органами ліцензування у сфері транспортної діяльності є:

- Держтуризм-курортів: туроператорська та турагентська діяльність;

-        Міністерство промислової політики: діяльність, пов'язана з виробництвом автомобілів та автобусів;

-                Національна комісія регулювання енергетики України: транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

 

-                Міністерство транспорту та зв'язку:         надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом;

- Укравіатранс: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів повітряним транспортом; виконання авіаційно-хімічних робіт;

-        Головавтотрансінспекція: надання послуг з перевезення

пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу на таксі); надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу на таксі;

-        Укрморрічфлот: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом.

Ліцензування на транспорті загального користування спрямо­ване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Завданням ліцензування на транспорті загального користу­вання згідно із Законом України «Про автомобільний транс­порт» є:

-                сприяння становленню сучасного ринку послуг, його захист від недобросовісних суб'єктів підприємницької діяльності та сти­мулювання впровадження нових видів послуг;

-                створення конкурентного середовища;

-                захист прав споживачів та ринку послуг від небезпечних пе­ревезень;

-                забезпечення надання послуг за встановленими рівнями якості;

-                забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів;

-                забезпечення доступності послуг.

Відшкодування витрат, пов'язаних з видачею ліцензій на пере­везення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загаль­ного користування, пасажирів і багажу на таксі та з контролем ви­конання ліцензіатами ліцензійних умов, здійснюється відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» за рахунок плати за ліцензії.

Стандартизація на транспорті здійснюється згідно із Законом України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. № 2408-ІІІ.

Стандартизацією у сфері транспорту можна визнати діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазо­вого застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою до­сягнення оптимального ступеня впорядкування у транспортній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності про­дукції, процесів та послуг їхньому функціональному призначен­ню, усуненню бар'єрів у торгівлі та сприянню науково-технічному співробітництву.

Державна система стандартизації на транспорті спрямо­вана на:

-                реалізацію єдиної технічної політики;

-                захист інтересів споживачів і держави у питаннях безпеки пе­ревезень для життя, здоров'я людей та майна осіб, охорони довкілля;

-                взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їхню уніфікацію;

-                підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до роз­витку науки і техніки, потреб населення і народного господарства;

-                економію всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників діяльності;

-                забезпечення безпеки об'єктів з урахуванням ризику виник­нення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

-                створення нормативної бази функціонування систем стан­дартизації і сертифікації товарів, робіт, послуг;

-                забезпечення обороноздатності та мобілізаційної готовності держави.

Сертифікація товарів, робіт, послуг на транспорті здійс­нюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 р. № 46-93. Згідно з ним державну систему сертифікації створює централь­ний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України із сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування. Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу із сертифікації суб'єктові транспортної діяльності - заявникові ви­дається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державними стандартами (ДОСТами).

Метою сертифікації товарів, робіт, послуг на автомобіль­ному транспорті загального користування є:

-                запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей та майна осіб і довкілля;

-                сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, по­слуг;

-                створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяль­ності, які належать до автомобільного транспорту загального ко­ристування, у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві.

Порядок проведення сертифікації товарів, робіт, послуг на автомобільному транспорті визначається Кабінетом Міністрів України.

Здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності у транспортній сфері вимагає проведення тарифної політики, за­вданнями якої є:

-                задоволення підприємницького інтересу, розвиток авто­мобільного транспорту, стимулювання впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних зразків авто­мобільних транспортних засобів;

-                підвищення можливостей суб'єктів підприємницької діяль­ності, які належать до автомобільного транспорту загального користування, щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у його розвиток та досягнення сталих еко­номічних умов роботи;

-                стимулювання конкуренції та виникнення нових суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування;

-                забезпечення балансу між платоспроможним попитом на по­слуги та обсягом витрат на їхнє надання;

-                забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості та­рифів.

Взаємодія між собою суб'єктів господарювання різних видів транспорту під час перевезень пасажирів та вантажів визначається кодексами (статутами) окремих видів транспорту, а також укладе­ними на їхній основі договорами (вузловими угодами). Розроб­лення та укладення вузлових угод здійснюється в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Для забезпечення успішної взаємодії між різними видами транспорту необхідна координація їхньої роботи. Статтею 3 Зако­ну України «Про транспорт» серед завдань державного управ­ління у галузі транспорту визначено координацію роботи різних видів транспорту. Координацією в цьому випадку є узгодження дій відповідних органів та ланок транспорту з метою досягнення злагодженості й ефективності під час виконання завдань з переве­зення пасажирів та вантажів.

Координація діяльності всіх видів транспорту в Україні здійснюється Міністерством транспорту та зв'язку України. Коор­динація діяльності всіх видів транспорту в межах окремих регіонів здійснюється комісіями з координації роботи транспорту, що утво­рюються органами місцевої влади та самоврядування і діють відповідно до положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.